Орфографічний словник української мови. 2005.
розлютувати — I див. розлютовувати. II у/ю, у/єш, док., перех., заст. Розпаяти … Український тлумачний словник
розлютований — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розлютувати. 2) у знач. прикм. Дуже роздратований; лютий. || Який виражає лють, гнів, злість … Український тлумачний словник
роз'юшити — I роз ю/шу/, роз ю/ши/ш, док., перех., розм. Розлютувати, розізлити кого небудь. II див. роз юшувати … Український тлумачний словник
лютити — (дуже сердити, доводити до гніву), розлючувати, розлютовувати, розлютувати, розлютити, роз яряти, роз ярити, озвірювати, озвірити, бісити Пор. сердити … Словник синонімів української мови
роз'єднувати — 1) = роз єднати (відокремлювати, відділяти, відмежовувати щось з єднане), розділяти, розділити, поділяти, поділити, ділити; розкріплювати, розкріпити (щось скріплене); розпаровувати, розпарувати, рознютовувати, рознютувати (щось знютоване);… … Словник синонімів української мови
